Strength-Team: «Наші рани, які ми здобуваємо під час шоу — ніщо в порівнянні з ранами Ісуса»

Долаючи страх і біль ці хлопці проповідують Євангеліє по всьому світу

На зріст від 180 до 195 см, вагою від 130 кілограмів, ці хлопці своєю появою на сцені вражають будь-кого. Публіка шаленіє, коли вони одним ударом руки розламують стос із 14 цеглин, ламають бейсбольні біти, гнуть арматуру та підкови, розривають 200-сторінковий телефонний довідник та колоду пластикових карт, надувають грілки та лопають їх на очах у кількасот глядачів. Спитаєте, чому вони це роблять? Свого часу кожен з них віддав своє серце Господу і почув Його покликання служити людям, проповідуючи Євангеліє через демонстрацію сили.
На початку листопада троє членів Силової команди приїжджали на Закарпаття. В Мукачеві й Ужгороді на свої шоу вони збирали повні зали. І знову в повітря летіли розірвані книги й колоди карт, здіймалась хмара від розбитих цеглин, дзвінко рвались грілки і лунали свідчення американських богатирів. А коли все закінчувалось, то ще довго ніхто не розходився: фотографувались, брали автограф, трогали цеглини та арматуру, а ті, хто того вечора вперше пізнав Господа, не могли розпрощатися з християнами, які змогли більше розповісти їм про Спасителя.
Вдень, між двома виступами нам вдалось зустрітися з командою, щоб трохи поспілкуватись. Зустрічайте: Уоррен Олфорд, Райлі Ізраел та Аарон Фостер
— Хлопці, чи можна назвати те, що ви показуєте, спортом?
Уоррен: — Ні, гадаю, це більше за спорт. В наших шоу є елементи важкої атлетики, але ми йдемо далі за звичні прийоми в спорті.
— Як кожен з вас прийшов у своєму житті до цього покликання?
Уоррен: — Майже кожен з нас ще до свого навернення до Господа займався важкою атлетикою чи бодибілдінгом. А коли віддали своє життя Ісусові, то шукали можливості якось служити Йому. В різний час ми почули про Силову команду і згодом отримали запрошення служити в ній. Особисто я відчув голос Бога, Який закликав мене служити в цій команді, проповідуючи таким чином Євангеліє.
— Не було страшно?
Уоррен: — Було, звичайно. Але наші страхи — це те, через що потрібно переступити, щоб іти далі, підійматись угору. Щоб виконати своє покликання. Ісус у святкові дні Пасхи в Єрусалимі мав можливість відмовитись від свого завдання, міг не робити усього того, що повинен був зробити, але не відмовився. Тому ми теж не відмовимось від того, до чого Він нас покликав. Під час своїх виступів ми отримуємо багато поранень, але всі вони — ніщо в порівнянні з ранами Ісуса...
— Довкола ваших номерів ходять цілі легенди. Те, що ви показуєте — небезпечне для життя. У вашій команді є смертельні випадки?
Райлі:
— Наші номери й справді дуже небезпечні для життя, але смертельних випадків немає. Травми — так, є і багато. Он, Уоррен розбив собі підборіддя і йому наклали 67 швів, а Аарон учора, розбиваючи стос цегли, пошкодив собі зап’ястя...
Уоррен: — Є й дуже серйозні травми. Один бодібілдер надуваючи грілку, не зміг втриматись від кашлю. Автоматично вдихнув і повітря з грілки розірвало йому легеню. Тепер ходить з однією легенею...
— Що є найстрашнішим для вас у виступах?
Райлі(сміється): — Найстрашнішим на Закарпатті був поїзд Будапешт-Ужгород. Ми завжди користуємось літаком, а тут — поїзд... Але якщо серйозно, то найстрашніше для нас перед кожним виступом, де б ми не були, це те, що глядачі не сприймуть усім серцем Ісуса, про Якого ми говоримо їм, а встануть і підуть із залу.
— Наскільки велика ваша команда?
Уоррен: — Нас дванадцятеро. Поки ми втрьох тут, решта в нашому офісі, інші готуються до виступів в інших містах. У нас також є сім’ї, тому намагаємось будувати свій графік таким чином, щоб деякий час бути зі своїми родинами вдома.
— Розкажіть трохи про свій реманент. Ви возите його скрізь із собою?
— Так, деякі речі ми возимо з собою. Це бейсбольні біти, сталеві прути, грілки, підкови та колоди карт. А всі бетонні блоки та цеглу придбали нам люди в Мукачеві та Ужгороді, які готували наші виступи тут.
Райлі: — І цегла у вас набагато міцніша за американську...
Аарон: — Цегла і справді міцна. Вдома, в Америці, я жодного разу не промахнувся, розбиваючи її. А в Мукачеві не зміг розламати 3 цеглини з чотирнадцяти. Потім, розбиваючи їх, я пошкодив собі зап’ястя...
— Звідкіля взявся цей набір номерів, які ви показуєте на своїх шоу? Хто їх придумав?
— Це зробив Джон Джейкобс у 1979 році. Він був засновником команди «Power Team», найпершої команди, з якої згодом утворилась і наша «Strength-Team». Багато років віце-президентом «Power Team» був Майк Хейган, нині він є президентом «Strength-Team».
— Як сприймають ваше заняття ваші родини?
Уоррен: — Моя дружина, звичайно, сумує за мною, коли я не вдома, але вона 100%-во підтримує мене у цьому служінні, тому що чудово розуміє, заради чого я це роблю. Підтримують мене і діти, особливо старший син. Він теж хоче займатись тим, чим займаюся я...
— Ваші найближчі плани.
Райлі:— Дуже хотілося б ще раз приїхати на Україну. Але, гадаю, цього разу ми поїдемо з шоу вже до Києва.
От і вся наша розмова. До виступу в хлопців залишалось трохи більше години і вони поспішали. А ввечері в залі знову схвильовано бились серця багатьох, хто вперше почув про Ісуса, хто вперше побачив цих богатирів-християн, які своїм вражаючим виступом свідчили про Його силу і Любов.
Юлія ЛИЧКО.