«Ми не можемо вийти проповідувати на площі, але ми несемо Євангеліє, надаючи людям юридичну допомогу»

НАШІ ГОСТІ

Наш співрозмовник — директор Християнського Правозахисного Центру, адвокат Василь Дідичин:

У Церкві навіть близькі друзі звуть його шанобливо — Василь Петрович. Таку вже репутацію має ця серйозна і ділова людина. А ще — справжній посвячений християнин, жертовний брат, готовий віддати свій час, сили, фінанси тим, хто цього потребує. Наша розмова, що переривалася частими телефонними дзвінками — робота є робота — вийшла насиченою і цікавою...



Директор Християнського Правозахисного Центру Василь Дідичин

ХРИСТИЯНИН І АДВОКАТ

— Василю Петровичу, ти — християнин, юрист і адвокат. Як вдається усе це поєднувати в повсякденному і діловому житті?
— Спочатку я став юристом, потім християнином, і вже згодом – адвокатом. І на початку свого християнського життя ме-не дуже хвилювало питання: чи взагалі християнською є робота юриста: знати закони, розбиратися в них, сперечатись, щось комусь доводити. Я не знав, чи варто мені судитися, якщо Бог каже: якщо тебе тягнуть на суд, то віддай не тільки сорочку, а й піджак… Сумнівів було багато. Всі ці питання я повинен був для себе з’ясувати, щоб повноцінно жити і працювати. Нині я можу впевнено сказати, що поєднати юриспруденцію, адвокатську діяльність з християнством — реально. Це нормально і благородно. Більше того, я побачив, що знання, отримані мною у ВУЗі, можуть бути використані для надання допомоги людям. І саме тому силами юристів Церкви ми створили Християнський Правозахисний Центр. Ми прагнули поєднати свій фаховий рівень з допомогою, яку можемо надати тим людям, які просто неспроможні заплатити за юридичні послуги, які нині, це не секрет, є дорогими.
Важче говорити про адвокатську діяльність, виходячи з української дійсності, оскільки, я буду відвертий, є дуже багато питань, які пов’язані не з фаховою підготовкою, а з якимось неоднозначним тлумаченням інтересів однієї сторони, і все вирішується, так би мовити, не завжди процесуальним шляхом. Це питання є складним, але я вірю, що ми повинні рахуватись із дійсністю, ми не повинні бути «донкіхотами», які б’ються з вітряками. Ми повинні мати мудрість, як нам діяти в тій чи іншій ситуації. І для того, щоб працювати ефективно, дуже багато часу потрібно розмірковувати над тим, що може бути допустимим в адвокатській діяльності з християнської точки зору, а що не може. Інтереси клієнта – це найперше, чим повинен керуватись адвокат, але вони не завжди співзвучні з християнською мораллю — і тоді постає чимало питань. Я до-рожу своїм ім’ям, я дорожу своєю репутацією, і я намагаюсь, не знаю, наскільки це вдається, вдовольнити інтереси клієнтів і бути чистим перед Богом. Це важко, але, принаймні, я розраховую на Божу милість, якщо відчуваю, що щось зробив не так.

ХПЦ. ПОЧАТОК

— Повернімось до Християнського Правозахисного Центру. Як давно він діє?
— Його зареєстровано в лютому цього року, але відкриття відбулось трохи раніше. Фактично Центр діє з кінця минулого, 2003, року. Сьогодні у зв’язку з реконструкцією офісу ми трохи обмежені в можливостях прийому клієнтів, але на кінець місяця все ж плануємо винести вивіску на центральну вулицю міста, перед нашим офісом і, думаю, ми виберемо один із днів тижня, який ми повністю будемо присвячувати прийому громадян і надавати їм безкоштовні юридичні консультації. Цього дня будуть мобілізовані всі юристи нашої Церкви, які надаватимуть ці консультації. Подібна допомога розрахована на малозабезпечених громадян: пенсіонерів, вдів, сиріт, заклади, які займаються дітьми-сиротами… Сьогодні ми маємо домовленість із Мукачівським дитячим будинком «Родина» і беремо цей будинок на безкоштовне обслуговування. І я гадаю, що в нас дедалі більше буде роботи благодійного характеру. Суттєвим є те, що під час цієї роботи ми будемо давати своїм клієнтам християнську літературу. Таке в нас бачення. Людина, яка прийшла за юридичною допомогою, сконцентрована на своїй проблемі, і говорити їй про те, що Бог вирішить її проблему, буде для неї незрозумілим. Тому ми вирішили, що як фахівці, надаватимемо реальну юридичну допомогу, але разом з тим, проводжаючи кожного відвідувача, ми даємо їм Нові Завіти і газету «Сходи» як подарунок. Тим самим ми беремо участь у великій справі поширення Євангелія. Ми, юристи, не можемо іти на площі, ми не можемо організовувати великі євангелізаційні акції, бо кожен з нас «прив’язаний» до своїх справ, які призначені того чи іншого дня в судах. Але ми можемо відкрити наш Центр, організувати безкоштовні консультації і разом з тим поширювати серед них Слово Боже. Таким чином ми реалізовуватимемо той талант, який дав нам Бог, і в той же час отримуватимемо задоволення від виконання обов’язку, покладеного на нас Господом Ісусом Христом.

КОМАНДА

— Скільки юристів готові працювати в Центрі?
— В Церкві є 7 юристів, які мають вищу юридичну освіту. Це Саша Молнар, Оля Дідичин, Василь Дідичин (я — єдиний адвокат), Женя Бондаренко, Андрій Дорошук, пастор Церкви Вадим Хльобас та Ростислав Кримусь. Є також молодь, студенти юрфаку... Всі ці юристи мають своє місце роботи, кожному з них непросто виділити час, щоб працювати тут. І ми погодились, що в день нашого чергування ми будемо якимось чином сконцентровуватись, взаємозамінювати один одного, але цього дня кожен буде задіяний у наших безкоштовних консультаціях.
— Чому ми сьогодні маємо таку ситуацію, що дуже багато людей потрнебують послуг і консультацій юристів?
— Цікаве питання. Цьому є кілька причин. Перш за все, цьому сприяє стрімкий, бурхливий розвиток, зміна суспільних відносин, які склались у державі. Не було ніколи такої жвавості в ділових стосунках, не було ніколи включено діяльність ринкових механізмів, не була ніколи такою великою значущість кваліфікованої юридичної допомоги, як вона є сьогодні.
По-друге, великий прошарок людей не зуміли зорієнтуватись у зміні усіх цих правовідносин, багато хто розчарувався, втратив надію. Раніше все було заплановано і за все відповідали партія і уряд. Люди не турбувались за правильність чи неправильність оформлень. Зараз усе інакше. Ми бачимо, що суспільство розвивається природнім, ринковим шляхом, і держава відсторонює себе від «непотрібних» їй сфер і дає повну свободу дії чи то підприємцям, чи то простим громадянам. Пи-тання купівлі-продажу квартир, питання субсидій, питання отримання кредитів, питання отримання пенсій. І всі ці питання на сьогоднішній день актуальні. І не важливо, чи людина обертається в сфері бізнесу, чи поза нею, ці питання залишаються для неї відкритими. Люди ніколи не розраховували на юридичну допомогу як допомогу оплатного характеру. Була радянська адвокатура, яка була придатком до судової системи і ніякої вирішальної функції вона не виконувала. На сьогоднішній день адвокатура і юридичні консультації мають певний статус, за рахунок якого люди й отримують знання.
Третій момент — дуже бурхливий розвиток і зміна законодавства країни. Усе це потребує фахового рівня, люди не зорієнтовані, не навчені законам, і є певні проблеми, пов’язані із загальноосвітніми програмами. Нас не вчили праву, і на даний момент в Україні поширений правовий нігілізм, тобто поняття «без поняття». Люди не знають своїх прав, елементарних речей не знають. Тому попит на подібні юридичні послуги дуже великий.
Четвертий фактор — чим далі, тим більше суди та державні установи будуть прискіпливіше ставитись до форми, процедури вирішення того чи ін-шого питання: все повинно бути чітко, зрозуміло і відповідати офіційним нормам. Зараз усі ці речі може зробити тільки фахово підготована людина.
— Тобто в результаті ми приходимо до америка-нської системи, в якій усі конфлікти вирішуються через суди і ледь не кожен громадянин має власного адвоката?
— В такій державі, де усі конфлікти вирішуються через суди, можна говорити про розвиток демократії. Тобто вирішення суперечок через суди і є фактором розвиненої демократії у країні. Це добре і закономірно. Це нормально — не вирішувати проблеми через дзвінки чи партійні зв’язки чи інші організації, а робити це через суди.
— ХПЦ. З чого він починався? Як стратегічна точка почала впливати на місто?
— Десь 1,5-2 роки тому ми орендували квартиру під офіс церкви і там щоранку в нас була молитва. І всі ми гаряче бажали мати щось своє, якусь будівлю чи квартиру, де був би відповідний порядок. Було б краще мати будинок, тому що там ми мріяли мати власну, християнську перукарню, там могли б мати свій куточок юристи, і був би офіс Церкви. Ми молились за це, одночасно підшукуючи від-повідне приміщення. Минуло зовсім небагато часу, як нам трапився хороший варіант, це будинок, де сьогодні ми й знаходимось, вул.Корятовича 11/2. На цей будинок була прийнятна ціна і хоча таких грошей в нас не було, Бог зробив так, що ми, на-віть заплативши 1/3 вартості, змогли підписати угоду про купівлю-продаж квартири. До кінця року ми сплатили повну її вартість.
Кошти за цю квартиру вносились спільно Церквою і приватною особою, мною, тому було домовлено, що частина квартири буде закріплена за Церквою, як її офіс, інша частина мала бути моєю адвокатською конторою. І вже після ремонту в тому приміщенні ми вирішили, що офіс адвоката може повніше виконувати свої функції, якщо в ньому працюватимуть і інші юристи церкви, і ми зможемо на базі цього приміщення надавати консультації бажаючим, сіючи через це Слово Боже. Тоді, на базі офісу адвоката, було створено Християнський Правозахисний Центр, сьогодні триває реконструкція цього офісу з урахуванням того, що потрібно буде приймати людей.
Одночасно з цими перемінами ми навели лад у дворі цієї квартири, цього тут не робив ніхто роками. Усі сусіди були вражені нашим запалом і сьогодні навіть важко пригадати, як воно все виглядало. По кутках там спали бомжі, поряд — ринок і в двір неможливо було зайти, тому що весь ринок справляв у дворі свої людські потреби. Ми доволі швидко перезнайомились із власниками ближніх магазинів, кафе, і сьогодні про нас знають, про нас говорять, але ми, відверто кажучи, самі ще про себе не заявляли. Ми не були до цього готові. І от до кінця травня ми хочемо вийти на рівень... гласності, заявити про себе людям на вулиці.
Цікавим моментом є те, що все це створено без іноземного капіталу, створено власними силами юристів нашої церкви.

ГОТОВНІСТЬ №1

— З якими питаннями найчастіше до вас звертаються клієнти?
— Зараз багато звернень із інших церков, як членів цих церков, так і власне церкви як юридичних осіб. Звертаються з питаннями землі, приватизації, викупу земельної ділянки, будівництва молитовного будинку, звертаються й люди похилого віку, їх хвилюють питання переоформлення житла, отримання пенсій, перерахування пенсій, субсидій. У Великому Березному ми з власної ініціативи влаштували діток у дитячий будинок, оскільки вони були занедбані і їхніх батьків було позбавлено батьківських прав. Особисто для мене дуже болючими є питання занедбаних дітей. Якби мав можливість, то мабуть організував для них якийсь притулок... Боляче дивитись на них.
— З якими труднощами ви зустрілись, на які не розраховували при організації Центру?
— Перш за все — мале приміщення. Ми дійсно не очікували на такий потік відвідувачів. І той килим, який ми постелили в офісі ХПЦ, як це, зрештою, роблять скрізь в подібних установах, був нашою помилкою, тому що його дуже швидко затоптали.
Крім того до труднощів я б відніс завантаженість всіх нас, юристів. Ми на новому етапі нашої діяльності хочемо дисциплінувати себе в цьому відношенні, щоб один день ми цілком посвячували цьому. Щоб у нас була готовність №1, щоб зустріти людей, роздати їм Біблії і надати консультацію. Є база, є техніка, є ентузіазм, є кваліфікація...

Розмовляли Зоряна та Олександр ПОПОВИЧ1