«Америка. Країна можливостей, простору, емігрантів та толерантності» Подорожні замітки єпископа Сергія Балюка від відвідин Сполучених Штатів

З жовтня по листопад минулого року єпископ Сергій Балюк їздив на запрошення Пола Барубо до Сполучених Штатів Америки на лідерську конференцію. Проїхавши ледь не всю країну, побувавши на її східному та західному побережжі, в Техасі, в Талсі, та в Каліфорнії, відвідавши як американські, так і українські церкви, Сергій Васильович після приїзду дав коротке інтерв’ю нашій газеті.

Суспільство
— Америка — благословенна країна. Американці багато що зробили для Царства Божого в світі і незважаючи на високий рівень власного добробуту, вони продовжують служити Богові. Ця країна багата на служителів різного рангу і має широко розвинений спектр християнства.
Це країна можливостей. Якщо ти там щось робиш — тобі допомагають, порадять, підставлять плече. Цікаво, що там сильно відчувається простір і відкритість. Європа ж є досить герметичною: маленькі вулиці, кав’ярні. З іншого боку в Америці в людей дуже багато чого пов’язане на роботі: якщо ти втратив роботу — то втрачаєш все. В тій країні менше обману. Якщо згадати останні вибори Президента України, то американське суспільство нездатне навіть вигадати щось схоже на події в Україні.
В уяві багатьох людей Америка — це самі лише хмарочоси. Але такими є лише ділові центри країни: Нью-Йорк, Манхеттен. А мешкають люди за містом у власних будинках. Так само неправдою є чутки про те, що Америка — це країна розпусти: ви ніде не знайдете журналу із зображенням оголеного тіла. Там дуже сильні сімейні традиції і все базується на принципах сім’ї, яка в Америці є більш захищеної, ніж у нас.
Стосовно хороших рис українців, то я б відмітив нашу общинність. Але, на жаль, останнім часом вона почала зникати з нашого суспільства і я побоююсь, що якщо рівень нашого життя зросте, то ми взагалі відцураємось один від одного. Колишні бідні українці, ставши багатими, зазнаються, в Америці ж люди, що живуть у достатку, нормально спілкуються будь з ким. Вони не виставляють свій добробут напоказ, що є цілком протилежним нашому уявленню про життя. Американські мільйонери вдягаються дуже скромно, а наші «жебраки», щоб показати, що в них все добре, вдягаються як мільйонери.

Вибори
— Коли я був в Америці, то там у самому розпалі тривала передвиборна агітація і вибори Пезидента. Машини на вулицях роз’їжджали з символікою як одного, так і другого кандидата, на приватних ділянках висіли прапорці Буша та Кері, але не було жодного переслідування, не було бійок та ненависті. Панувала загальна толерантність як серед людей, так і в ЗМІ.

Емігранти
— Також я відвідував багатьох емігрантів і було дивне відчуття зустрічати в Америці тих людей, з якими я був знайомий з дитинства, і ще дивніше було бачити те, що їхні діти вже повністю пристосувались до чужого суспільства і розмовляють англійською вже краще за українську. Я сидів у їхній хаті і розмірковував над тим, як дивно, що колись ці люди були громадянами Радянського Союзу, а тепер стали громадянами Сполучених Штатів Америки. Колись ці дві великі країни були ворогами.
Крім того я помітив велику проблему в сім’ях емігрантів: діти розмовляють з батьками різними мовами... І мова йде не лише про те, що на звертання батьків українською діти відповідають англійською, а про те, що діти виросли вже зовсім в іншій культурі, філософії, їх виховувала зовсім інша філософія та ставлення до життя, як ті, в яких зростали їхні батьки. Тому батьки не розуміють дітей. Вони не знають, в якому світі живуть їхні діти. Справа в тому, що в Америі наших емігрантів дуже багато: є магазини, піцерії, церкви, цілі райони, де розмовляють лише українською. Там можна спокійно жити, не володіючи англійською, як це є в м.Сакраменто, до прикладу. Це так зване українське гетто в Америці.
Але діти цих емігрантів — зовсім інакші. Вони ганьбляться розмовляти українською і через це батьки легко можуть втратити своїх дітей. Хоча є й такі українці, які не приймають нічого американського.
Коли я проповідував у їхніх церквах, то говорив їм, що вони повинні вчити англійську мову, зрозуміти чужу культуру, вони повинні іти в суспільство, в політику, але не забувати своє коріння, свою мову, тому що рано чи пізно вони захочуть повернутись на Україну і подивитись, де жили їхні предки.
Перше покоління українців в Америці — імігранти, друге покоління — вже американці. Справа в тому, що коли ти живеш в Америці місяць, то в тебе змінюється навіть міміка на обличчі. І за цим критерієм дуже легко з’ясувати — перед тобою американець чи емігрант з колишнього Союзу. Наші люди інакше реагують на події, інакше сприймають певні речі. Цей феномен я помітив на собі. Після поїздки до Америки я став більше посміхатись, став ввічливішим і інакше, спокійніше реагував на певні проблеми. В нашій країні дуже напружене життя і люди живуть в постійному стресі, не маючи відчуття захищеності, безпеки і стабільності. В Америці ж ти впевнений, що твій бізне, який ти починаєш, буде розвиватись, що тобі допоможуть. Ти платиш податки і ти впевнений, що тобі більше ніщо не загрожує. Можливо, саме це й ставить свій відбиток на наші обличчя. Відбиток боротьби, страждання.
Американське суспільство сильно «перемелює» всіх емігрантів. Вони якимось чином створили так, що дуже легко бути американцем. Американцем може стати українець, мексиканець, китаєць, німець та африканець. Але жоден українець не може стати китайцем... Американці беруть і акумулюють у собі все найкраще з кожної нації, тому туди так прагнуть усі потрапити, щоб реалізувати себе.
— Чому ж тоді так часто чути версії про те, що Америка – це «гнила нація», яку в найближчому майбутньому чекає загибель?
— Справа в тому, що в суспільстві, в якому вже все створено, людям-паразитам легко захворіти лінощами і байдужітю. Вони просто паразитують на вже існуючих благах суспільства. Якщо таких людей буде багато, то суспільству дійсно скоро прийде крах. В Америці я бачив багато повних молодих людей. Їм десь по 15-17 років. Якщо люди такі повні, то вони бідні. Багаті люди завжди стрункі, підтягнуті і нормально харчуються.
Я б не сказав, що американцям загрожує занепад, але та захищеність, яку відчувають люди в цій країні, створює відчуття безтурботності. І це може їх згубити: таке суспільство важко протистоїть злу і тероризму, його легко знищити. Разом з тим, в надрах такого суспільства можуть зародитися паразити, які потрохи сприятимуть загниванню суспільства. Але, гадаю, гниття загрожує скоріше Європі, аніж Америці., тому що Америка — дуже молода нація — їм усього 200 років. Що цікаво, в американців тепер дуже поширеним явищем є усиновлення дітей інших національностей і навіть рас. В них немає тієї упередженості, що є в нас, мовляв, як Ющенко може бути президентом? — У нього жінка — американка. В Америці з цим проблем немає. Там немає дитячих будинків...

Розмовляла Юлія Личко