Християнство і Європа сьогодні

У сучасному європейському світі існують три типи суспільства, які грунтувалися на різних моральних цінностях. Перший тип - моральні норми дані нам Господом, і ми повинні дотримуватися цієї моралі, того, що нам дано в Євангелії. Другий тип – це модель, що в якомусь сенсі панувала в Радянському Союзi: на чолі всього колектив, суспільство, зрештою, все людство, інтереси колективу понад усе. Це призводить до абсолютно певних моральних норм і подальших наслідків для конкретної людини. І, нарешті, тип третій, який почав формуватися в епоху Просвітництва, практично паралельно з реформаційними процесами, що охопили Європу на початку XVI століття, - це коли на чолі всього стоїть людина, перевага приватного над загальним. Це ідея гуманізму, з якою, до речі, Мартін Лютер майже відразу розійшовся.
Західна Європа не почула попереджень Лютера і поставила наріжним каменем цінність окремої людини. Ну хіба це погано? Виявилося, що не дуже добре, будь-яку ідею можна довести до маразму і свого логічного кінця. Виявилося, що все, що хоче окремо взята людина, якщо це не заважає іншим людям, можна. Звідси і пішло все те, що тепер ми вважаємо відхиленнями, а на Заході вважається нормою. Гомосексуальні шлюби? - А хто людині може це заборонити, це його особиста справа. Евтаназія? - Це теж його особиста справа. Вживати наркотики - знову ж, особиста справа кожного. У той час як наші європейські просвітники висунули ідею, що людина понад усе, вони менше всього думали про наслідки.
Все ж про стан християнства у Західній Європі ми вирішили дізнатися «з перших вуст» — координатор Церков у Західній Європі, пастор Церкви Живого Бога м.Будапешт (Угорщина) Любов Фелдеші погодилася розповісти, чим живе насправді сьогодні Старий Світ.

— Сьогодні багато говорять про те, що християнство в Європі вимирає, Європа стала постхристиянською. Хочу сказати, що десь воно дійсно так, тому що коли проводили опитування в Чехії, то 58% населення заявили, що вони атеїсти. Якщо взяти Німеччину, Бельгію, Голандію, то приміщення колишніх християнських храмів у двох останніх країнах сьогодні переробляють на мечеті. У Німеччині з храмів роблять ресторани чи елітні житлові комплекси. Церкви через брак фінансування змушені закриватися. В Австрії щодвароки продається з аукціона будівля церкви. В Італії цього немає з тієї причини, що церкву підтримує держава, і церква може не продавати своїх приміщень. В Німеччині церкви мають землі біля храмів і для того, аби хоч якось проіснувати, священики змушені продавати землі довкола церкви. Мова йде про католицьку чи лютеранську церкви, які підтримуються державою.

Я побачила, що проблема є в двох речах. По-перше, спокуси Сатани, ті труднощі, які він створює, аби зберегти віру, не менші, ніж тоді, коли на християн влаштовували гоніння. Різниця лише в тому, що тоді світ поділявся на чорне і біле і люди, які приймали рішення бути християнами, знали, що їм загрожує смерть. Сьогодні загрози смерті немає. Тепер загроза в іншому: тебе просто зварять наче жабу, кинувши у теплу воду на вогні... Ти загинеш, і не помітивши цього... Цей світ дає дуже багато можливостей для людей, і люди розумні чи талановиті активно роблять кар’єру. Інша категорія людей живе в індустрії розваг. Людину з усіх боків оточують спокуси, спокуси й спокуси.

Люди, які сьогодні далекі від християнства, як правило перебувають у владних структурах. Наприклад, педофіли сьогодні вимагають, щоб законодавчо був знижений вік дитини, за статевий контакт з якою несеться кримінальна відповідальність. Вони вимагають, щоб цей вік становив 12 років (сьогодні цей вік коливається в межах 15-16 років, в залежності від країни). У Німеччині уряд уже опустив вік неповнолітніх до 14 років. Якщо 12-14-літні хлопець і дівчина, школярі, хочуть жити разом, то батьки не мають права їм цього забороняти. В разі заборони, в батьків можуть забрати дитину і позбавити батьківських прав. Якщо батьки не пускають дитину ввечері на дискотеку чи обмежують її в кишенькових грошах, дитина може поскаржитися в поліцію і батьки змушені сплатити штраф. Тобто робиться все для того, аби крайня розпуста прийшла в життя дітей.
В Німеччині в кожному місті є служба по роботі з підлітками, які пережили насильство. Тому що гвалтують дітей... батьки. У такому разі психологи цієї служби працюють і з дитиною і з мамою чи батьком, що цікаво, що в таких батьків дітей не забирають... Ось такі перекоси.

Наркотики в школі поширюють безкоштовно серед усіх, навіть 10-річних дітей. Це поширена біда в угорських школах. Батьки б’ють на сполох. Але директор школи нічого не робить, тому що він куплений наркоділками. Поліція теж не втручається, тому що так само куплена.
Таке враження, що сьогодні йде боротьба взагалі за виживання людства.
В школах навчають дітей, що всі ми походимо від мавпи. В Угорщині є місія «Паросток», яка проповідує дітям в школах Євангеліє, і набирає гуртки з дітей, які бажають там навчатися. Але для роботи гуртка необхідний дозвіл директора школи. 50% директорів угорських шкіл відмовили місії і заборонили християнам вхід у школу. В решті шкіл для відвідування гуртка дитина має принести письмовий дозвіл від батьків. Бувають випадки, коли дитина хоче вивчати Слово Боже, а батьки кажуть: «Тобі це непотрібно!»

Друга сторона проблеми – це стан самого християнства. Молодь завжди прагне бачити силу. З цієї причини багато дітей потрапляють під вплив сатаністів чи симпатизують ісламу. Християнство на сьогоднішній день втратило силу. Коли я зустрічаюся з людьми зі світу, ми починаємо розмовляти, то вони дразу ж кажуть: «Я не хочу нічого чути про християнство!» Я багато чула про випадки, коли священики гвалтували хлопчиків та дівчаток, — таке зустрічалося і в Німеччині, і в Угорщині. Я вже не згадую про спосіб життя християн взагалі.
Сучасне християнство втратило силу, втратило чистоту, втратило свою привабливість. Тому сьогодні, щоб повернути християнство в цей світ, повернути той вплив, який воно мало раніше, Церква повинна змінитися. Вона повинна дійсно стати сіллю цієї землі, повинна показати не вид благочестя, а силу, якої вона відреклася. І це стосується церков будь-якої конфесії, також і протестантських, які втратили святість і перестали бути світлом.

Ми почали церкву в Німеччині за іншим принципом, ніж діють традиційні церкви. Ми вирішили показувати силу християнства, його переваги. Наша церква в Німеччині працює саме з людьми з розбитими серцями. Велика кількість розлучень, сучасне життя за шаблоном «сьогодні живу з одним, а завтра – з іншим, треба спробувати, чи підійде ця людина мені» в результаті залишає чимало поранених сердець, покалічених доль та душевно травмованих дітей. Та люди приходять до нас і в церкві відбувається справді багато чудес. Нещодавно прийшла жінка, хвора на рак. Прийшла, вирішивши спробувати церкву як останній шанс у лікуванні, раптом допоможе. Церква молилася за неї і перед операцією та жінка попросила лікарів знову зробити УЗО. Обстеження не виявило жодної пухлини!.. Таких випадків багато, вони вражають і впливають на людей зі світу.
Німецька молодь дуже активно вживає наркотики. Наші молоді люди ходили спілкуватися з ними, проводили соцопитування. Спочатку їх сприймали шгостро та доволі агресивно, тому що молодь теж знайома з «традиційним» християнством. Та спілкуючись, вони чули живе Слово і почали цікавитися більше життям наших молодих людей. Ми проводили молитовні служіння, мета яких була не молитва за потреби, а пізнання Бога. Дати можливість людям зі світу доторкнутися до Бога, пережити Бога на фізичному рівні. Я дякую Богові за такого сильно і помазаного Дяхом Святим лідера гурту прославлення Сашу Тінея. Коли він молиться і поклоняється, Бог дужє дуже могутньо, молоді люди під силою Духа стають навколішки і це змінює їх. Сила Духа Святого, яка в нас є, притягне молодь.

Я не вірю в те, що молодь можна привернути просто інформацією чи психологічними речами. Я глибоко переконана в тому, що людина потребує спочатку дотику Духа Святого, потім Слова Божого і потім вони загораються бажанням іти і робити Божу роботу. Роблячи так, вони переконуються, що слово Боже діє і спрацьовує.
І я бачу, що в принципі, незважаючи на цей наступ Сатани на Європу, у нас є шанс, у нас є можливість. Просто Церква повинна стати такою, якою повинна бутиі робити те, що вона повинна робити. Якщо ми будемо настільки ж посвяченими, як були перші християни, якщо будемо настільки ж гарячими, люблячими Господа і бажаючими послужити Йому, то ми зробимо те саме, що свого часу зробили й вони. Церква втратила свої позиції, але ще не все втрачено. Вона має шанс повернути свій статус.
Ми повинні брати Слово Боже і пережити внутрішню трансформацію. І тоді ми зможемо зробити реформацію в суспільстві.