Біблія, зверстана через кордони і відстані, або Кілька вражень від проникнення сучасних технологій у наше життя

Науково-технічний прогрес не стоїть на місці. За останні 20 років людством здійснено у кілька разів більше відкриттів та винаходів, ніж за увесь попередній час існування людства. Існує думка, що на нинішній момент знання людства щороку подвоюються. Що ж... У це можна повірити. Приклад? Будь-ласка. Купіть новий сучасний комп’тер. Через рік, у разі, якщо ви не слудкуватимете за розвитком технологій і не здйснюватимете так званий «апгрейд» (обновлення), купуючи щоразу нові модулі, ви матимете на своєму робочому столі доволі середню за можливостями модель. Ще за рік вона стане «технологічним пенсіонером», а ще за рік — мало на що придатною друкарською машинкою. Щопівроку обновлюються модельні лінійки провідних виробників електроніки. І споживач, треба сказати, вправно і спритно освоює і «поглинає» новітні технології, знаходячи їм застосування у своєму повсякденні. Чи добре це? Авжеж. Адже, по-перше, ці знання, мудрість дає людству Бог. Саме Він не дає нам стояти на місці. Бо ж нерухома вода — гниє і смердить.
Щоб іти в ногу з науково-технічним прогресом, редакції «Сходів» також доводиться слідкувати за його новинками і оновлювати своє комп’ютерне господарство. От не так давно, я як журналіст відчув потребу у додатковому технічному оснащенні свого «мобільного» робочого місця. І, підзбиравши грошей, помолившись і зробивши глибокий вдих, придбав інструмент. Так званий Pocket PC (або КПК – кишеньковий персональний комп’ютер) — пристрій, який об’єднав у собі цифровий диктофон, щоденик, записник, електронну оболонку для довідкової та художньої літератури, текстовий процесор, табличний редактор, оболонку баз даних, музичний і ігровий центр (треба ж інколи і відпочивати), мікрокінотеатр, а також кишеньковий «поштовий клієнт» та мобільний вихід у Інтернет. І все це у розмірі записної книжки і вагою у 128 грамів.
Після прочитання перших інструкцій та встановлення програмного забезпечення першої необхідності (набрати текст, перебуваючи у відрядженні, записати на диктофон інтерв’ю), замислився, чим ще можна «доукомплектувати» кишенькового помічника. «Поліз» в Інтернет і... знайшов там електронну Біблію з системою пошуку та швидкого доступу до будь-якої її частини, адаптовану для Pocket PC. Негайно записав її на пристрій і... засмутився. Біблія ж бо виявилася на російській мові. Я ж читаю — українську, у перекладі Івана Огієнка.
Пожурившись день, побрів у інтернет вдруге і... знайшов форум (місце для спілкування) власників таких самих пристроїв. І почав знайомитися з тамтешньою публікою. Перше питання, яке я поставив «браттям по розуму» – як підготувати текст української Біблії для вжитку на КПК, не покладаючи особливих сподівань на швидку відповідь. Уявіть собі – відповідь надішла того ж дня. Від товариша з простим іменем Іван Петров, що мешкає... у Москві. Він запропонував мені програму, що дозволяє оформити Біблію для КПК («прикрутити» до неї систему пошуку та перевести у формат, зрозумілий для «машинки»), а відтак... о, яка несподіванка!... і свою допомогу у цій праці.
— Давай текст української Біблії, — зажадав Іван Петров. І я, знов-таки, заглибився у Інтернет у пошуку набірної версії Біблії. І швидко знайшов. До речі, якщо когось цікавить – український текст Біблії є ТУТ —http://www.ukrlc.org/bible/index.htm. Надіслав знайдений текст новому знайомому «електронкою» і став чекати. За півгодини надійшли «техумови», виставлені Іваном, який виявився фахівцем з електронного формату текстів (недарма ж зустрілися і познайомилися на спеціалізованому форумі.) Техумови полягали у тому, щоб розмітити назву кожної книги і розділу у Біблії за певними правилами. І лише тоді програма-робот «з’сть» її і на виході видасть потрібний продукт. Почав я, тяжко зітхнувши це робити. І зрозумів що за день сам не подужаю. Поскаржився електронною поштою новому знайомому. Відповідь вразила:
— А давайте я подготовлю к верстке Новый завет, а вы – Старый. Только поменяйте специфичные украинские буквы на служебные последовательности, а то я украинсокого языка не знаю и боюсь, «наломаю дров».
Не погодитися було безглуздо. І робота закипіла. Між нами було тисяча триста вісім кілометрів відстані (1308!) – це якщо по прямій. (Між іншим, спитаєте звідки дізнався? Не повірите. Щойно, готуючи цей матеріал, взяв в руки Pocket PC, запустив на ньому програму «Земна куля у кишені» і ПОМІРЯВ. Просто поміряв відстань між Ужгородм і Москвою. Рівно 1308 кілометрів.) А ще між нами був державний кордон двох країн. І щось, що примусило нас одночасно працювати над підготовкою української версії Біблії для кишенькових комп’ютерів. Мабуть, це й була та висока і потужна сила об’єднуючої любові Христової, здатна збудовувати, спрямовувати і давати силу.
Час від часу ми обмінювалися електронними повідомленнями, координуючи наші зусилля. І до 21-ї години текст був підготований. Я надіслав Іванові Старий Завіт, він з’єднав його з Новим. Запрацювала пргорама-робот, розмічаючи Боже слово на книги, розділи і вірші, аналізуючи слова, вибудовуючи систему пошуку і навігації у тексті. І до кінця доби готовий варіант був вже у моїй поштовій скриньці.
Все на що я спромігся після всього цього, це спитати Івана Петрова ЧОМУ він взявся допомагати мені. І він, людина, швидше за все не релігійна відповів мені наступне:
— Ну... Иисус Христос же сказал что люди должны помогать друг другу...
Я гадаю, що він хотів сказати щось більше... І знаю, яка сила рухала моїм зовсім мало мені знайомим, але вже таким близьким помічником.
Спасибі тобі, Іван Петров! Тепер моя біблія зі мною всюди і завжди.
P.S.: А якщо вам потрібна електронна Біблія у перекладі Івана Огієнка для кишенькового ПК – звертайтеся, я вам надішлю. А взагалі, ми з Іваном скоро викладемо її у Інтернет і зробимо загальнодоступною.
Олександр ПОПОВИЧ, спеціально для «Сходів»