Як подолати стрес?

«Хочеш жить — умій крутиться!» Це гасло сучасності призвело до тисяч життєвих катастроф. Як рятуватися?

Стреси, страх, хвилювання, гонка за певними матеріальними досягненнями, прагнення реалізуватися та самовтвердитися... Цей перелік можна продовжувати ще довго. Всім цим живуть сьогодні люди не тільки на Закарпатті чи Україні, а й по цілому світу. Та в цій безкінечній гонитві раз по раз кожен відчуває, що в результаті те, чого так прагнув і за чим гнався — ефемерне і приносить тільки розчарування... Час спливає як пісок, як вода, яку не схопиш у долоню.
Таблетки-антидепресанти, дихальна гімнастика, йога — інтернет рясніє різноманітними порадами, як подолати стрес, як бути впевненими у собі та ор¬га¬нізованими. Здається, сьогодні це найактуальніша тема, яка турбує всіх і кожного, від молодої гламурної панянки до депутатів. «Сходи» вирішили не пасти задніх і розпитали пасторів євангельських церков, як, на їхню думку, сьогодні людина може подолати стрес?

Сергій Балюк, єпископ Об'єднаної Християнської Євангельської Церкви Живого Бога України : Біблія каже, що мудра людина якщо бачить проблему, то ухиляється від неї. Краще попередити хворобу, ніж її лікувати. Коли відчуваєш, що в тобі наростає напруга, то треба мати мудрість, аби відразу звільнитися від неї. Кожна людина індивідуальна і кожна знає, як їй найефективніше позбутися стресового напруження. Це може бути час, проведений з сім’єю, чи рибалка, чи похід у гори, на природу, чи сісти десь у затишній кав’ярні, або ж сходити в кіно. Та перш за все необхідно усунути чинник стресу.

Михайло Балко, Старший пастор Церкви Живого Бога Закарпатської області, пастор Церкви Живого Бога м.Мукачево
: Звичайно, кожна людина якось реагує на певні ситуації в житті. Стресові ситуації спонукають нас задуматися над тим, що змінити, що зробити, аби достойно подолати ситуацію. Ми маємо бути готовими до всього, бо часто беремося за справу, не обдумавши її та не зваживши усі обставини. Тому згодом і формуються стресові ситуації. Не буває нічого випадкового, тому все це нормальні речі, через які просто треба пройти. Такі ситуації просто нагадують нам, що варто дивитися трохи вгору і навіть якщо тимчасово на небі немає сонця, все ж над хмарами воно світить.
Святослав Брайляк: Поняття стресу це емоційне поняття і воно часто трапляється з кожним. Але в цій ситуації християнам простіше, бо в них є альтернатива виходу зі стресу. Особисто я маю давній перевірений спосіб — молитва. Як би це …банально не звучало. Ну, а невіруючим людям треба приходити до Бога, тому що все, що пропонує світ для боротьби зі стресом — це обман і неправда. Ніякі ліки не вилікують душу.

Микола Гайдучик, старший пастор ХЄ ЦЖБ, Пастор християнської євангельської церкви «Благодать»: Перш за все порадив би не брати гострої ситуації близько до серця. А наступний крок — дослухатися до слів Ісуса: «Тягарі свої покладіть на Мене.» Треба розуміти, що стрес — це ворог. Він хоче заарканити людину і нав’язує їй свій вірус.

Володимир Ільчук, (старший пастор церкви Повного Євангелія «Осанна», м. Рівне): Я думаю, коли виникає боротьба зі стресом, то це вже стресовий стан. Моє завдання як пастора — привести людину в позицію, яка не потрапляє в стрес, бо я не вірю в концепцію боротьби зі стресом. Я вірю, що можна знайти місце поза стресом. Ісус, коли опинився в морі зі своїми учнями і їх застава буря, то що Він робив? Він боровся зі стресом. Він спав. Чому? Не тому, що не було ніяких візуальних факторів стресу. Просто Він перебував за межами стресової ситуації. Він знаходився на руках у Бога, у Свого Батька. І мені здається, що поки ми не знайдемо себе на руках у Батька, ми весь час боротимемося зі стресом, доводячи себе до нового стресу.
А чому ми сьогодні у стресі? То, напевне, тому, що всіх нас підхопив вітер сучасності: біжи, роби, доганяй!.. Уся ця гонитва приводить тільки до протилежного. Ми чим більше доганяємо, тим більше втомлюємося і відстаємо. Тому треба зупинитися і сказати: я там, де я є і зі мною мій Бог. Я не беру участі в гонках!

Ленні Кларк, (пастор Церкви Асамблеї Божої штат Меріленд, США): Коли ви кажете «стрес», я розумію виснаження від тривоги та сум’яття. Гріх відділяє людину від Батька. Від Бога. І це розділення призвело до такої тривалої ситуації, що всі люди стали сиротами. А сирота в першу чергу стурбований і зайнятий тим, як себе забезпечити, як вижити, як себе прорекламувати. Такий сирота живе за рахунок системи світу. Банкової, політичної, економічної. Сирота бачить у цих структурах джерело і вчиться маніпулювати цією системою для власного зиску та користі. І коли система слабне чи нестабільна, сирота відчуває загрозу своїй стабільності.
І багато віруючих чинять так само, як сироти. Вони не співвідносяться з Богом і не поводять себе як Його діти. І вони досі відчувають, що їхні стосунки з Богом нестійкі. Їм необхідно бути більш впевненими в тому, що їхній Батько любить їх і турбується за них. Бути впевненими у своїй безпеці. Тому що син завжди впевнений, що тато дасть йому необхідне джерело і засоби. І духовні сини завжди будуть забезпечені від духовного Батька. Духовні сироти не вірять у це. А наша деяка невпевненість має своєю причиною неправильну теологію. Це прояв неправильних відносин між сином і Батьком.

Вадим Хльобас, (старший пастор Ужгородського району, пастор Церкви Живого Бога м.Ужгород): Менше переживати, більше відпочивати, і займатися важливими справами, а не терміновими. Тому що як правило стрес викликають термінові справи, які не є важливими.