Ти не образився?

Ображає, коли до тебе ставляться неввічливо, несправедливо. Невже люди не можуть жити без образ? Тим більше – у церкві

Є така казка, де чоловік наймає працівника на дивних умовах: хто на кого образиться, той тому й платить. Скнара, звичайно, розраховував, що працівник образиться на приниження, несправедливість і тяжкі умови роботи, і замість того, щоб заплатити йому за працю, можна буде ще нажитися на його законних претензіях. Але вийшло інакше. Працівник виявився не ликом шитий: замість того, щоб ображатися, він відплатив чоловікові саботажем і кривавою розправою над його власною сім'єю - не упускаючи можливості щоразу поцікавитися: "Чоловіче, ти, часом, не образився?".

Казка, прямо скажемо, не надто розумна, але в ній є над чим задуматися. Принцип "Хто образиться, той і залишається в збитку" – абсолютно християнський і точний, незалежно від того, про що йде мова.
Справді, образа в корні протилежна духу й букві Євангелія, суперечить усьому, що говорить Спаситель. Почуття це безплідне, тупикове, не веде нікуди і не дає нічого, крім збитку собі та спільній справі. Образа, як іржа, роз'їдає, руйнує відносини між людьми, а особливо в сім'ї: тут образами знищується любов.
Однак, виникнення емоцій, як і помислів, поза нашим контролем. Але під контролем у нас перебуває поширення емоцій, наша власна реакція на них, наша поведінка. Одна справа - дати волю своїй образі, виплюснути її на навколишніх... І зовсім інше - поставити образі заслін, "проковтнути образу". Вихлюпуючи свою образу гнівом, скандалом, роздратуванням - ви залишаєтеся в збитку тому, що робите гріх. А поставивши своїй образі заслін, придушивши її, захистивши від неї навколишніх, ви перемагаєте гріх - і тим самим одержуєте полегшення й колосальну користь.
Тож, якщо вам скажуть: "Ти часом не образився?", - то якою б реальною й гіркою не здавалася вам ваша образа, сміло відповідайте: "Я? Ну що ти?! Які можуть бути образи? Про що мова?.."
Сергій Балюк: Кожна людина, яка живе на цьому світі, ображала когось і ображалася сама. Коли ми духовно дорослішаємо, в нас зявляється більше любові. Ознакою духовної зрілості є любов.
Церква - це зібрання недосконалих людей, і оскільки в церкві люди знаходяться у тісній взаємодії, то звичайно ж і вірогідність образ є більшою. Завдання лідера та будь-якого християнина — вміти прощати і любити. Жити з образою - це неймовірна мука. Неможливо служити людям і ображатися на них. Прощайте людей, поки образа не роз’їла вашу душу, як корозія металу.
Іван Мішкулинець: „Це почуття добре відоме. Образа вривається в наше життя і руйнує наші взаємовідносини з Богом та людьми, засмучує Дух Святий, який внутрі нас, робить серце "черствим" не здатним чути Бога, заважає нам бути ефективними свідками Ісуса Христа. В Біблії це слово використовувалось в значенні "капкан", "пастка". Більше того-це гріх незалежного від того справедливо, чи несправедливо образили нас. Вона є ознакою духовної слабості та гордості. Смиреного чоловіка важко образити. Чи можна уявити собі ображеного Исуса на Петра та інших учнів, що залишили його у важкий час, чи Пилата, юдеїв, римьских воїнів? Ні. Хоча його мучили, знущались, обмовляли.
Він показав царську величність і вміння володіти собою.
Щоб звільнитись від образи потрібно прийти до Ісуса: "прийдіть до Мене... і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам Вашим". Коли мене несправедливо ображають я прошу благодаті від Господа
простити цю людину. Але якщо це заслужено, мені потрібно ще більше
благодаті покаятись і попросити пробачення. Я знайшов для себе дуже ефективні ліки від образи -НЕ ОБРАЖАТИСЬ!”