Сергій Балюк: «Помаранчева революція змінила менталітет українського народу як нації»

Слідами подій останніх двох місяців в Україні з точки зору їх учасника, християнина і громадського діяча

Сьогодні про політику не говорить тільки лінивий. І це не дивно. Уперше за багато років українцям стала справді небайдужою доля їхньої держави.
Вирішили поглянути на події останніх двох місяців і ми під... християнським кутом зору. Нині наш співрозмовник — єпископ Об’єднаної Християнської Євангельської Церкви Живого Бога Сергій Балюк.
— Сергію Васильовичу, як Ви оцінюєте події і ситуацію, що склалася за останній місяць в країні і, на Вашу думку, чому це сталося?
— Ситуацію в країні я оцінюю позитивно. Хоча, можливо, ці події і викликані негативним фактором, таким, як фальсифікація виборів. Але я думаю, що Бог дозволив злу вирости і стати видимим, щоб потім його знищити «під корінь». Фактично, певна політична еліта, якщо її можна так назвати, разом із кримінальними структурами, прикриваючись виборами, Конституцією України та іншими гуманними законами України, хотіли узурпувати владу. Але це їм не вдалося. Народ піднявся проти фальсифікацій, проти обману, проти брехні. Тому що Бог дав людині законне право — право вибору. Воно ж гарантовано й Конституцією.
Багато людей, «підкидаючи» бюлетні чи додаючи певні цифри в документи, думають: «Я нікого не ображаю, нічого не краду і не чиню фізичного насилля». Але це великий злочин. Це — гріх, тому що люди обкрадають майбутнє країни і майбутнє своїх дітей. Фактично, фальсифікуючи вибори, люди унеможливлюють подальший ріст і розвиток суспільства. Вони калічать суспільство і прирікають на виродження.
— Ми торкнулися теми фальсифікацій. Ви були спостерігачем на одній із дільниць, де робились ці фальсифікації, і були свідком усього цього. Як це виглядало з точки зору спостерігача?
— Так, я був спостерігачем на дільниці №2 у м.Мукачево під час виборів 21 листопада. Спочатку все йшло нормально, ніяких порушень не було. Я вільно спілкувався з людьми, представниками з боку обох кандидатів. Напружену атмосферу я відчув уже після 20-ї години, я сидів і молився. О 20.30 голова виборчої дільниці висипала усі бюлетні на стіл і роздала всім членам виборчої комісії, щоб вони почали підрахунок голосів. І це було першим порушенням, тому що голоси в такому хаосі та гармидері не підраховуються. Потім, розібравши бюлетні по купкам, але ще не закінчивши підрахунок, вона взяла другу урну, і поки вона думала: висипати її вміст чи ні, в залі раптом вимкнули світло. Ця жінка почала кричати, продовжуючи висипати бюлетні з урни, і в цей час хтось вибиває двері. Двоє молодиків зчепились у бійці на підлозі, решта — верещать, створюється дуже нервова і страшна ситуація. Ніхто не знає, що робиться. Я сам розгубився, тому що не був готовий до такого розвитку подій. Після того, як увімкнули ліхтарі і продовжили підраховувати голоси, виявилось, що було підкинуто цілі пачки бюлетнів за провладного кандидата. Усе це я зазняв на відео. І коли о другій годині ночі на вимогу представника партії «Наша Україна» було перераховано і співставлено кількість тих, хто проголосував того дня і скільки було роздано бюлетнів, то виявилось, що людей прийшло більше, аніж було усіх бюлетнів. Виявилось, що коли вимкнули світло, то підраховані бюлетні, які «проголосували» за Ющенка, забрали і одночасно підкинули бюлетні за Януковича. Так би мовити, подвійне шахрайство, але хтось не «довкинув» бюлетні за Януковича, і тому 250 голосів не вистачало. І коли я це побачив, то став казати членам комісії, що така країна не має майбутнього, як їх не мучить сумління? І вони на це просто опускали очі, ніяковіли, і я бачив, що їм було дуже неприємно.
— Як Ви можете охарактеризувати те, що сталося і, на Вашу думку, чому це сталося?
— Після виборів я повернувся додому пригніченим, розгубленим і думав, що наша країна приречена. Але коли наступного дня я побачив мітинги в Києві, побачив, як люди піднімаються, то в мені народилася нова надія. Думаю, що цьому передував безпрецендентний тиск і маніпулювання влади населенням своєї країни. Так звані вибори мера в Мукачеві, які відбулися раніше, фактично були репетицією президентських виборів. Якби правознавці і держава взагалі, яка покликана захищати право громадян на право вибору, дали належну оцінку тому, що відбувалось у Мукачеві, то таких скандальних виборів не було б. Але тільки тому, що такої належної оцінки ніхто не дав, ніхто за це не поніс відповідальності, ця ситуація послужила зеленим світлом фальсифікаціям в масштабах цілої країни.
Передумовами помаранчевої революції стали намагання певної купки людей узурпувати владу в державі, маніпулюючи людьми і лякаючи їх. Страх, маніпуляції і суцільний тиск та обман.
— Чим момент, в який нині живе Україна, є особливим?
— Від того, як ми поведемося далі як нація, буде залежати майбутнє України. Я бачу, що відкрилися двері, через які потрібно йти далі і ні в якому разі не можна зупинятись. Це унікальний момент, тому що люди прозріли. В людей відкрились вуха, в них з’явилась ініціатива, з’явилась віра і надія. І на Майдані люди стояли не тільки за Ющенка, люди стояли за переміни в країні. Там панувала унікальна атмосфера радості, любові, єднання, свята. Люди стояли за зміни, тому останній рік я бачив, як усе притискалось, люди боялись висловити власну думку, і це дуже нагадувало мені часи Радянського Союзу. Подібні події ніхто з політиків не прогнозував. Всі вважали, що народ стоїть за якогось кандидата, але цей народ, по суті, пішов далі за деяких політологів, тому сам почав творити своє майбутнє. Демократичне майбутнє. Він взяв владу в свої руки і показав, що вся влада в державі належить народові, а не купці випадкових людей.
— Як на Вашу думку, що повинні в цей момент робити християни?
— Думаю, що християни повинні не боятися. Бог нам не дав духа страху, але сили, любові і здорового розуму. В українців, на жаль, є рабська психологія і страх. Цього потрібно позбутися. Християни повинні бути першими, в кого ці зміни повинні ставатися. Вони повинні роз’яснювати людям, що Бог дав нам священне право вибору і в людей це право ніхто не може забрати.
Я думаю, що християни і взагалі українці повинні брати активнішу участь в громадському житті суспільства і держави, тому що це є однією з передумов демократії. Якщо цього немає, то хтось інший в державі візьме активну участь. Якщо в політику не підуть нормальні чесні люди, то цією можливістю скористаються кримінальні елементи.
Тоді може статися так, як це описано у притчі про терен у Книзі Суддів. Коли ніхто з достойних не хоче стати царем — ним стане терен і намагатиметься сховати всіх у своїй «тіні».
На Україні склалася ситуація, коли ніхто не хотів брати на себе відповідальність. Лідерство передбачає відповідальність, і якщо в суспільстві є чесні і моральні люди, то вони повинні взяти на себе відповідальність і бути обраними органів влади.
Священники і пастори повинні надихати людей, говорити про сам процес вибору, одночасно не агітуючи за того чи іншого кандидата.
— Церква як Тіло Христа і Церква як об’єднання громадян. Яка її роль у цих подіях в тій і в іншій іпостасі?
— Церква відділена від держави, але Церква не відділена від народу. Церква — це розум, честь і совість нашої держави. Коли я був на Майдані, це було 29 листопада, і стояв на сцені, де ми разом молилися з греко-католицькими та православними єпископами, то Бог дав нам велику єдність. Я був вражений, наскільки та небезпека, що нависла над країною, об’єднала християн різних конфесій. І в цей відповідальний момент Церква була з народом. Фактично люди, які стояли на площах, стояли проти зла, обману, проти ненависті. Вони були веселі, танцювали, співали. Біблія говорить: «Не будь переможений злом, а перемагай зло добром». І я радий, що Україна не дозволила певній групі людей перемогти себе злом, вона перемогла зло добром. Ніхто нікого не бив, не громив, ніхто нікого не стріляв. У ті дні Київ був невпізнанний, там панувала така атмосфера, яка буває в хорошій родині: сімейна і тепла. Я думаю, що це є відповідь Бога на молитви багатьох людей і Церкви. Це Божа рука.
— Ви як аналітик та священнослужитель, чи могли б зробити якісь прогнози на майбутнє?
— Я вірю, що Бог має для України велике майбутнє і велику долю. І ми будемо бачити країну, що розвивається демократичним шляхом, тому що помаранчева революція змінила суспільну думку, змінила менталітет українського народу як нації. Водночас це змінило ставлення країн Європи та Америки до України як держави. Фактично, коли Україна отримала незалежність, то за неї ніхто не боровся і тому ніхто особливо цього не цінував. Дармової свободи не буває. Україна заплатила свою ціну за свободу, стоячи 17 днів на майданах, на морозі, на холоді. Це була ціна нашої свободи. Тепер українці цінують свободу і вже легко її не віддадуть. Тому, думаю, в майбутньому фальсифікацій вже не буде. Я молюсь, щоб фальсифікації стали огидними для кожної людини. Україна зробила великий крок у своєму зростанні і розвитку, але далі потрібно робити інші кроки. Щоб зберегти завоювання демократії, українське суспільство повинно знати істину і стояти за неї. Стояти на моральних засадах. До влади повинні прийти люди, які готові служити народу і нації, а не просто збагачуватися.
Гадаю, що тепер Європейський Союз буде радий бачити Україну в своєму складі, так само, як і Росія, але в цій революції Росія Україну втратила. Але я хотів би бачити Україну незалежною і самостійною державою. Щоб це сталося, в нас повинна піднятись нова генерація сильних політиків, економістів та аналітиків, щоб ми могли вистояти в цьому поляризованому світі між Заходом та Азією.
Розмовляв
Олександр ПОПОВИЧ