Вогонь з України сягнув Німеччини та Італії

Дорожні нотатки з місіонерської поїздки

На початку серпня молода Церква з двох німецьких містечок Дінгольфінг та Штраскірхен, як ми вже писали, святкувала свою першу річницю. На дводенну святкову конференцію приїхало чимало гостей: єпископ Сергій Балюк, гурт SOS of G, подружжя Фелдеші, християни з російськомовної церкви в Будапешті і, звичайно ж, друзі молодої церкви з Християнського Центру Східної Баварії з м.Даггендорфа. До речі, вони сильно допомогли іменинникам тим, що надали для проведення конференції свій зал для служінь.
Служіння проводилися двома мовами, російською та німецькою. Сильна Божа присутність була в залі під час молитви пастора церкви Даггендорфа та старійшин за все російськомовне населення Німеччини. Після молитви усі присутні в залі німці підходили до російськомовних християн і обіймали їх. Щось справді сильне відбувалося з серцями людей у духовному світі на той момент.




• Пастор Костас. Молода російськомовна церква полонила його серце своєю щирістю...

За словами пастора Християнського Центру Східної Баварії Костаса Влічініса, в очах емігрантів з України є той вогонь Божий, якого так сильно бракує сьогодні німцям. І саме від християн цієї молодої церкви може прийти пробудження на цілу Німеччину.




• Олексій Верба та Віктор Жбора з німецьким другом Вольфгангом

Наступний день конференції, неділя, ознаменувалась кількома пам’ятними моментами для усіх присутніх: водним хрещенням, яке прийняли черверо християн молодої церкви та хлібопреломленням.




• Водне хрещення. Історична хвилина в житті молодої церкви.

А ввечері єпископ Сергій Балюк благословив на місіонерську поїздку до Італії Тиберія Нейметі, Віктора Жбору, Олексія Вербу та Олексія Глазунова.




• На під'їзді до Флоренції Олексій та Віктор вирішили «увічнити» хвилину

В Італії, у провінції Флоренції, у містечку Голіано довкола сестри з Мукачева Люби Дем’янович, яка поїхала туди на заробітки, сьогодні збираються жінки з України щоб послухати Слово Боже.




• До жіночок, зачувши російську, частенько підсідають погомоніти інші емігранти

В усіх них схожа доля: з Мукачева, з Івано-Франківська, з Рівного вони приїхали сюди на заробітки і працюють цілодобово сиділками. Мають тільки два вихідні на тиждень: четвер після обіду та неділю. І оскільки власної домівки в них там немає, то й збираються у вільний час усі в міському парку. Там познайомилися, там і проходять їхні невеличкі зібрання.




• Олексій Глазунов не впустив нагоди сфотографуватися з сестрами.


В тому парку і знайшли жінок післяобіднього четверга брати з Мукачева. Там-таки усі разом під гітару прославили Господа та провели євангелізацію, на якій до Бога прийшло 8 чоловік.




• Прославити Господа в міському парку? З радістю!

Усіх їх запросили на найближче недільне зібрання в парку.




• А поки жіночки працювали, брати відпочивали. Тібі Нейметі на відпочинку...

В суботу жінки зібрались на «домашню групу»,




• ...та у служінні

на якій наша євангелізаційна група розповіла про Боже розуміння молитви, прославлення та посту.




• Молитва перед водним хрещенням

Після недільного зібрання водне хрещення в озері в Голіано прийняли дві сестри.




• Велика хвилина.

Після цього дійства Церква прославляла Господа та приймала участь у хлібопреломленні.




• Новонароджені діти Божі зі своєю лідеркою Любою Дем'янович (в центрі)

Запальні співи українців привертали увагу місцевого населення і не дивно, що того дня до Христа навернулось ще двоє людей. Брати з Мукачева молились за молоду Церкву, благословляли її а відтак поїхали додому, до рідного Закарпаття.
— Я відчуваю, що Бог веде наше Об’єднання в місіонерстві, — ділиться своїми роздумами Олексій Глазунов, пастор Церкви Живого Бога в м.Свалява, — і вкладає бажання працювати на ниві місіонерства щоразу в нові серця. Це важко передати словами, але сильно відчуваєш – коли ти перебуваєш в тих містах, то відчуваєш, наскільки сильно Бог рухається там! Люди отримують зцілення як фізичне, так і духовне, вони починають розуміти, як сильно потребують Господа.
Дивовижно усвідомлювати, що Господь має план спасіння для кожної людини, навіть якщо вона перебуває далеко за межами своєї батьківщини. Тому так потрібно, щоб християни їхали, аби послужити нашим співвітчизникам — і не тільки — далеко за межами України.
Юлія Личко, «Сходи»